Гортаючи сторінки історії…
Етапи становлення закладу освіти:
21.02.1921 р. – курси лікпомів;
1924 р. – медична школа;
1930 р. – медичний технікум;
1944 р. – фельдшерсько-акушерська і фармацевтична школа;
1955 р. – об’єднання фельдшерсько-акушерської і фармацевтичної школи в ЗМУ (Запорізьке медичне училище);
(вул. Олександрівська з 2016 р.)
Колишній навчальний корпус по вул. Дзержинського, 6
Колишній навчальний корпус по вул. Дзержинського, 6
1997 р. – об’єднання Запорізьке медичне училище № 1 та Запорізьке медичне училище № 2;
2004 р. – комунальний заклад «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради;
2013 р. – комунальний вищий навчальний заклад «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради;
2020 р. – комунальний заклад «Запорізький медичний фаховий коледж» Запорізької обласної ради;
2021 – рік ювілейний, наше сьогодення.
Зустрічаємо гостей коледжу
Директорами в різні роки працювали:
Терешкович Абрам Миронович (1921-1922 р.р.).
Кронік Ісак Давидович (1923-1925 р.р.), лікар робітничої лікарні.
Коген-Баранова Ганна Борисівна (1926-1927 р.р.), фармацевт.
Немзер Розалія Абрамівна (1928-1937 р.р.), фармаколог.
Слінченко Сергій Денисович (1938-1944 р.р.), лікар.
Злотніков Михайло Семенович (1945-1953 р.р.), воєнний військовий лікар.
Гольдштейн Григорій Моїсейович (1944-1953 р.р.), фармаколог.
Гладкова Ганна Микитівна (1953-1959 р.р.), лікар-гінеколог.
Кочетов Сергій Миколайович (1959-1945 р.р.), військовий лікар.
Шейченко Юрій Анатолійович (1976-1987 р.р.), лікар-уролог.
Петрихін Валерій Миколайович (1988-1989), лікар.
Журавльова Людмила Никифорівна (1990-2014 р.р.), лікар-педіатр.
Варавка Ірина Петрівна (з 2014 року), лікар-терапевт.
Історію нашого закладу реконструйовано на основі даних державного архіву Запорізької області, спогадів ветеранів війни і праці різних років, фотодокументів, особистих речей викладачів і колишніх випускників.
20-ті роки… «На початку епохи»
У місті панує голод, руйнація, епідемія тифу й віспи. Єдина лікарня для військовослужбовців не може впоратися із захворюваністю та смертністю населення, а общини сестер-жалібниць, які до революції обслуговували городян, міщян та селян були ліквідовані. Декретом Радянської влади у 1920 році про реорганізацію медичної сфери в країні були створені перші медичні школи на підґрунті колишніх курсів сестер-жалібниць.
Історія нашого коледжу бере початок з 21 лютого 1921 року, проте постанови не збереглось, але в архівних документах маються рішення зборів лікарів «Союзвсемедсантруд» (тодішня назва профспілки, де на ІІ з’їзді відмічено, що організовано медпрофшколу, яка готуватиме лікпомів (помічників лікаря). На чолі з військовим лікарем Терешковичем Абрамом Мироновичем організували медпрофшколу лікарі-ентузіасти: Кронік Ісак Соломонович, Папко Аркадій Веніамінович, Татарінов Іларіон Миколайович, Щіголь Давид Йосипович, Глюкман Йосип Абрамович, Йоффе Моісей Моісейович, Жаботинський Михайло Моісейович, Драгі Адольф Адольфович, Романов Яків Євстахович.
Зразок першої печатки медичної школи
Рік школа не отримувала фінансування, а перші кредити були виділені лише у січні 1922 року. Викладачів-лекторів, як тоді їх називали, затверджували на бюро секції профспілки лікарів «Союзвсемедсантруд». Предмети, що викладалися: українознавство (4 години), література (4 години), економічна географія (4 години), ботаніка (2 години), зоологія (4 години), історія соціальних вчень і Радянської країни (4 години). А з 1925 року з’явилася фізична культура, у 1927 році елементарна математика, латинська медична номенклатура. Навчання було платним: за рік учні сплачували 24-48 карбованців.
Рекомендації до навчального плану
Спочатку заснування у медпрофшколи свого приміщення не було. Заняття проводились ввечері у приміщеннях трудової школи, Запорізької швейної фабрики, а з 1924-1932 років у трьох кабінетах приміщення чоловічої гімназії (сьогодні це машинобудівний університет). Перший випуск лікпомів у кількості 36 осіб відбувся у 1923 році.
Метрика 20-х років
Відомість про призначення стипендії та пайків слухачам школи
Випуски лікпомів по рокам:
1923 р. – 36 осіб;
1924 р. – 16 осіб;
1925 р. – 52 осіб;
1926 р. – 61 осіб;
1927 р. – 46 осіб;
1928 р. – 57 осіб;
1929 р. – 35 осіб;
1930 р. – 38 осіб;
1931 р. – 38 осіб;
1932 р. – 29 осіб;
1933 р. – 51 осіб;
1934 р. – 39 осіб;
1935 р. – 45 осіб – це останній випуск.
За роки існування відділення підготовлено 543 особи лікпомів.
У 1925 році медпрофшкола згідно до постанови Уряду про українізацію переходить на навчання українською мовою. Були організовані курси для вивчення мови. За звітами навчальної частини у 1926-1927 роках основні загальноосвітні предмети викладались українською мовою, спеціальні предмети – не всі, у зв’язку з недостатньою кількістю підручників. Вперше для медпрофшколи у 1925 році було виділено 12 стипендій. У цьому ж році школа отримала кімнату для гуртожитку, де мешкало одночасно 18 осіб (із спогадів тодішнього директора Немзер Розалії Абрамівни). Спали по 2 людини на ліжку. Ліжка використовували ті, що були списані в лікарні, стола не було.
Список лекторів медичних курсів
У березні 1923 року на загальних зборах слухачів школи було одноголосно прийнято рішення узяти шефство над дитячими будинками міста Запоріжжя. Заслуховувались питання про санітарне та гігієнічне шефство над дитячим будинком.
Випис з рішення зборів: «Принимая во внимание, что подрастающее поколение должно быть сильным и здоровым, для того, чтобы непоколебимо стоять на защите интересов трудящихся и строить наше светлое будущее, мы, курсанты, постановили взять под своё шефство все детские дома Запорожья и приложить все усилия в помощи воспитания и улучшения тяжёлой жизни беспризорного ребёнка, нашего будущего поколения» (із спогадів викладача медкурсів Лось Клари Олександрівни).
Заява слухачів медичних курсів
Призначення першого завідувача медичної школи
У вересні 1928 року медпрофшкола отримала приміщення по вул. Жуковського, 48. Майно закладу складало: 7 шаф, 2 столи, 11 лав, 10 стільців, 3 анатомічних стола, 1 годинник. На той час у школі працювали лекторів 7, техперсоналу 3 особи.
Для вступу треба було скласти конкурс-іспит письмово з таких предметів: математика, арифметика, геометрія, алгебра, біологія, фізика, суспільствознавсто, російська та українська мови. Слухачі приймалися віком від 17 до 30 років. Додавалися такі документи: метрика про вік, свідоцтво про закінчення трудшколи, посвідчення про соціальний стан батьків, довідку про стан здоров’я.
Спочатку політики колективізації (1929 рік) «Соціальний склад слухачів і викладачів школа ретельно переглядала: наприклад, були виключені діти кулаків без права голосу, дочка колишнього віце-губернатора, а директор Немзер Розалія Абрамівна була репресована, але реабілітована у 50-х роках.
Засідання активу школи на чолі з директором Немзер Р.А.
(перша зліва)
30-ті роки…
У зв’язку з постановою партії та уряду СРСР було оголошено політику індустріалізації країни і будівництва в місті Запоріжжя першої у Європі ГЕС (Дніпрогесу). Тодішньому директору технікуму Р.А. Коген – Барановій було доручено терміново скласти проєкт реорганізації медшколи, враховуючи перспективи Дніпробуду та Дніпрокомбінату (11.12.1929 р.).
27 січня 1930 року затверджено проєкт реорганізації медпрофшколи в таких напрямках: 2 групи лікпомів, 1 група акушерок та охорони материнства і дитинства.
22 червня 1930 року вийшов Наказ Наркомату освіти УРСР і Наркомату охорони здоров’я УРСР про передачу середньої і вищої медичної освіти до Наркомпросвіти до Наркомату охорони здоров’я.
Для міста були потрібні медичні кадри. З архівних документів того часу:
«У 1932 році будівництво лікарні на 300 ліжок і вимога надати 50 лікпомів. Для санаторію-тубдиспансеру та вендиспансеру – 30 осіб. Розширити нічний санаторій для будівників Дніпробуду на 50 ліжок – 70 лікпомів».
Перед фельдшерсько-акушерською школою (так почали називати медпрофшколу у 30-ті роки) постало завдання збільшити прийом студентів на 3 групи (120 осіб), розширити матеріально-технічну базу на 5 класних кімнат. За новими навчальними планами виділялося 3995 руб. на 1 навчальну групу.
У квітні 1930 року у зв’язку з нагальною потребою будівництва Дніпробуду було проведено достроковий випуск медперсоналу в кількості 38 осіб.
Комсомольський актив
Директор фармшколи Гольдштейн Г.М. зі слухачами
У процесі індустріалізації міста Запоріжжя Наркомат охорони здоров’я асигнує кошти для будівництва навчальних корпусів по вул. Джержинського 5, 6. В кінці 30-х, а саме 1937 року фельдшерсько-акушерська школа стає медтехнікумом і замість 3-х років планується 4 роки навчання.
На початку 40-х років у зв’язку з тодішньою зовнішньо-політичною ситуацією випуски фельдшерів і акушерок були прискореними. Одержали екстерном дипломи 472 фельдшери, акушерок – 377 і в 1935 році останній випуск лікпомів – 45 осіб.
“У вогні війни”
Початок війни розколов життя студентів і викладачів на «до» і «після». У перші дні були мобілізовані до лав Червоної армії викладачі та студенти прискореного випуску 1939, 1940, 1941 років. Багато з них хоробро воювали з німецько-фашистськими загарбниками у діючій армії, у тилу ворога партизанських загонах. Під час нацистської окупації міста Запоріжжя медичний технікум, як і ряд інших навчальних закладів області, продовжував працювати.
Свідоцтво про закінчення школи періоду окупації
Частина студентів і викладачів повернулися в навчальні кімнати. Окупанти спробували використати вітчизняну медичну систему освіти зі своєю метою – готувати медичний персонал для брудної роботи у військових шпиталях. Із визволенням Запоріжжя викладачі і слухачі були мобілізовані на фронт без права працювати у медичній сфері. По-різному склалася доля випускників і викладачів. Багато загинуло не отримавши напередодні війни дипломів.
Неотримані дипломи
Довідка періоду окупації
Наш коледж пишається ветеранами – випускниками і викладачами, серед яких Герой Радянського союзу Людмила Степанівна Кравець – випускниця 1941 року. Вона мріяла бути лікарем, але все змінила війна. Отримавши диплом 30 червня 1941 року пішла на фронт. Брала участь у визволенні Білорусії, Прибалтики, Польщі. Навесні 1945 року Гвардії сержант Людмила Кравець воювала вже на території Германії. У журналі бойових дій 63 гвардійського полку, який 16 квітня 1945 року на підступах до Берліну зав’язав жорстокий бій з фашистами, є важливий запис відносно медсестри із Запорізького Кушугуму датований 17 квітня «… Во время атаки выбыл из строя командир авангардной направляющей роты санинструктор. Старший сержант Людмила Кравец взяла на себя командование. Самоотверженно и инициативно, со знанием дела провела атаку, овладела полотном железной дороги и ворвалась на окраину города Затцинга, где закрепилась и организовала круговую оборону». Незважаючи на чергове поранення (п’яте) Людмила бере участь у вуличних боях у Берліні, де і зустрічає Перемогу. Звання Героя Радянського союзу 22-річній бойовій медсестрі із задатками ротного командира буде присвоєно 31 травня 1945 року. За бойові заслуги Людмила Кравець нагороджена багатьма орденами і медалями, серед яких медаль Міжнародного комітету Червоного хреста, встановленої на честь англійської медсестри Флоренс Найтінгейл.
Ольга Петрівна Джигурда, викладач, військовий лікар, підполковник медичної служби, фтизіатр, автор документальних повістей, Кавалер орденів Вітчизняної війни, Трудового Червоного прапору, заслужений лікар УРСР, член Спілки письменників СРСР і УРСР, почесний громадянин міста Запоріжжя, з чиїм іменем пов’язана ціла епоха в медицині і літературі нашого краю.
“Відродження”
14 жовтня 1943 року місто було звільнено. Будинки медичного технікуму по вул. Дзержинського були вщент зруйновані. Заняття проводились у підвалі обласної лікарні у вечірній час, а вдень слухачі і викладачі працювали на відбудові зруйнованих корпусів.
У післявоєнний період з жовтня 1943 року по вересень 1950 року медичний технікум було перейменовано у фельдшерсько-акушерську школу, паралельно функціонувала фармацевтична школа. Директором фельдшерської школи був Злотніков М.С., а фармацевтичної – Гольдштейн Г.М. Важке завдання постало перед колективами цих шкіл: потрібні були професіоналізм, організаторські здібності, а іноді виснажлива праця, мужність, терпіння. Працювали без вихідних, бо у вихідні чекала друга робота на відновленні зруйнованого міста, перш за все Дніпрогесу та залізничного мосту через Дніпро, зруйнованих війною. Разом із відбудовою промисловості була відновлена система охорони здоров’я Запоріжжя та області. В місті знову запрацювали лікарні та аптеки. Виникла нагальна потреба у збільшенні випуску фельдшерів і фармацевтів. З трьох груп фармацевтів фельдшерсько-акушерської школи була сформована самостійна фармацевтична школа у 1945 році. Директор Гольтштейн Г.М. зміг організувати викладацький колектив, підібрав на викладацьку роботу осіб із фронтовиків-медиків, кваліфікованих спеціалістів із шкіл, інститутів, що повернулися з евакуації. Багато сил було витрачено для організації проведення теоретичних і практичних занять. Силами колективу у 1948 році добудували другий поверх корпусів. Слухачі і викладачі 2/3 своїх коштів віддавали для оснащення лабораторій і класних кімнат.
Перший післявоєнний випуск фармшколи
На початок 1948 року господарство школи складало 7 лабораторій, 3 класних кімнати, актова зала, бібліотека з читальною залою, 6 службових кімнат, спортмайданчик і гуртожиток на 18 кімнат, в якій мешкали 150 осіб.
У навчальному 1948-1949 році у фармшколі навчалося 472 особи. Якісна успішність 97,8 % за рік. Дисципліна контролювалася усіма ланками навчально-виховного процесу: радою активу (старости груп), профоргами, комсоргами, класними керівниками у 15 групах, дирекцією, батьками.
Державний іспит з історії
Заняття проводилися у 2 зміни: з 8.00 до 13.05 і з 14.00 до 19.00. Відділення: фармацевтичне – 5 груп (165 осіб), хіміко-бактеріологічне – 6 груп (181 особа), медичних лаборантів – 4 групи (126 осіб). Незважаючи на складні умови перших післявоєнних років школи активно виконували навчально-практичні плани, вели культурно-масову, спортивно-трудову роботу. Із звіту про роботу фармшколи за 1949-1950 роки: «… Трудовая работа – 300 часов, на работу в колхозы – 200 часов, на работы по благоустройству города – 560 часов, на строительство здания школы 2-го этажа – 960 часов. Работают музыкальный кружок (духовой – 60 человек, руководитель Кременецкий, преподаватель пединститута, драмкружок, руководитель Славский, Горовой – Адонина из пединститута; физические секции: легкая атлетика (28 человек), волейбол (67 человек), гимнастика – 18, фото – 25, велосипедный – 10, бокса – 12, лыжи – 13, общая физподготовка – 165, шахматы -51, акробатика – 8, штанга – 4. В 1949-1950 учебном году школа получила переходящее Красное знамя за лучшую постановку физического воспитания среди студентов областного совета ДСО «Медик» …».